Голос монстра A Monster Calls

Фільм Хуана Антоніо Байони «Голос Монстра», як, припускаю (наразі не читав) й оригінальний роман Патріка Несса, являє собою зовсім не типову фентезі-історію, точніше буде навіть сказати - дитячу драму з елементами фентезі.
У безлічі схожих сюжетів все розвивається, як правило, за однією й тією ж схемою: у дітей є та чи інша проблема (-и), вони кличуть по допомогу або власноруч вигаданих чарівних героїв, або класичних із якої-небудь казки. Ці істоти, звісно, стають реальними, приходять по допомогу, розв’язують проблеми і всі щасливі.
«Голос Монстр» йде іншим шляхом. Живе багатовікове Дерево замість того, щоб традиційно розібратися із класичним набором негараздів (неприємності в школі, складні відносини з бабусею, туга за батьком і як обтяжуюча обставина - хвороба матері), пропонує шукати їх причини у самому собі. Для цього Дерево розповідає хлопчику кілька історій зі складними моральними дилемами, які досі не можуть однозначно вирішити і дорослі. Чи прийнятна брехня для порятунку? Чи завжди правдою є те, що здається найочевиднішим? Чи можна зраджувати свою віру і переконання – знову ж таки заради шляхетної мети? Чи завжди потрібна правда, а чи колись можна і збрехати? Як на мене, нелегке завдання для 12-річного хлопчика, думки якого зосереджені зараз зовсім на іншому, він збентежений і розгублений, та й опертися, отримати пораду немає від кого.
Головне питання, що його ставить режисер, пропонуючи це зробити і глядачеві, чи вдасться дитині розібратися в усьому цьому з висоти свого дуже невеликого життєвого досвіду і керуючись своєю дитячою логікою? Від цього врешті-решт залежить, чи зможе він далі жити у злагоді із самим собою та іншими. Не знаю, як Несс, але Байона спрацював тут філігранно: розв'язка буде в тумані аж до самих фінальних титрів і в контексті всього, що сталося раніше, дуже і дуже несподіваною, хоча якщо подумати, - то єдино можливою і логічною.
Візуалізація у фільмі чудова. З Монстром вирішили не мудрувати і за класичними канонами намалювали живе дерево. Але як! Подивіться йому в очі: у них неймовірна глибина, там ніби відбито всю багатовікову мудрість і знання. Зробити істоту на кшталт цієї настільки живою і реальною в кіно вдавалося далеко не всім художникам навіть у нашу добу сучасних технологій. До речі, я так до пуття і не зрозумів: чому все таки це Дерево - Монстр? Я б швидше назвав його Наставником, Мудрецем, але із Монстром він у мене ніяк не пов’язується. Можливо, цей момент пояснюється у книзі. Кольори у фільмі, звичайно, переважають темні - в усіх локаціях, і це створює дуже вдале тло для подій у стрічці.
Свій внесок робить і музика Фернандо Веласкеса, підкреслюючи настрій і додаючи емоційності майже всім сценам. Раніше Веласкес написав не менш гарний й атмосферний саундтрек до «Багряного піку», і він теж справив на мене велике враження.
Юний Льюїс МакДугалл добре впорався із непростою роллю Коннора - хлопчика, який хоче жити своїм дитячими радощами, але який має цілу купу проблем, вантаж яких явно заважкий для 12-річного підлітка. І Льюїс переконливо грає всі сумніви, страхи, докори сумління, гнів, проблему вибору й ухвалення непростих рішень! Може, попередня роль МакДугалла - а це була картина «Пен: Подорож до Небувалії» - і була складною як перша у його творчій біографії, але там все було побудовано по знайомих схемами, у той час, як «Голос Монстра» запропонував йому незвичайний матеріал, який треба було осягнути і відчути. Судячи з побаченого на екрані, Льюїсу це вдалося.
І далі дивує своїм великим талантом Сігурні Вівер. Як на мене, персонажів, які їй не до снаги, просто не існує. Ось і в такий ролі бабусі головного героя із дещо незвичними поглядами на життя я до перегляду фільму Байони навряд чи б її уявив.
Вкотре непогано виглядала і Фелісіті Джонс у ролі матері Коннора. Останнім часом вона радує мене вдалими роботами у кіно, серед яких, зокрема, спін-оф «Зоряних воєн» «Бунтар-один», та й в «Інферно» вона виглядала непогано - проблеми стрічки Говарда полягають аж ніяк не у Фелісіті. Сюди можна додати і більш раннього «Стівена Гокінга»), де Джонс теж була дуже органічною у ролі дружини знаменитого вченого.
«Голос Монстра», як дуже незвичайна і багатопланова фентезі-історія, безумовно, залишиться подією в жанрі. Так, вона дає нагоду поміркувати над складними, але важливими і цікавими філософсько-моральними питаннями, а це вже багато.