Рецензии пользователя Serggg

Отут станемо, малий. Тут місце хороше. Я відчуваю. Став шапку. День сьогодні граний, ярмарка велика, ти кажеш, має бути вдача. Ну, з Богом. Затягує повільно і жалісно до порожніх яток.
О-о-о-ой, знімали українці….. до-о-о-о-роге кіно….. про-о-о-о відважних кобзарів, про комуністів упирів та У-у-у-у-країну нашу…. Ба-а-а-а-ачив в тому я кіно всюю нашу долю….. все-е-е-е, що вчили в школі… і війну, і голод…. і любов, і зраду… і зневіру, і надію… і-і-і-і багато інших бага-а-а-а-атозначних слів…. О-о-о-ой, малий пацан зі смішним акцентом, мав передати журналі-і-і-істові листа. В тому у листі - правда вся про штучний голод. Допо-о-о-омагав малому - бандурии-и-и-ст незрячий. Заважаа-а-а-в малому – злий ЕнКаВеДист… о-о-о-оттакі пригоди, о-о-о-ттаке кіно, гей-гей-гей кіно… «Поводир»… Го-о-о-оловний бандит ду-у-у-уже не приємний, пика в нього зла, кро-о-о-ов тече із носа. Але ба-а-а-аба головна, йде за нього заміж. Хоче їсти, хоче жити, хо-о-о-оче грать в театрі. Ду-у-у-уже свіжий поворот сюжету… від го-о-оловного режисера… Ко-о-о-обзарі у фільмі на-а-аче ті масони. Про все знають, усе чують, на-а-авіть вміють битись. А-а-але злая доля манить їх у ру-у-уки злих ЕнКаВеДистів. О-о-ох, та злая доля. І кінець такий у фільму, дуже інтригуючий – наче вибух, наче й ні, чи померли чи живі …. лишились кобзарі у пам’яті наро-о-о-одній….
Щось погано йде. Скільки там? Ану, давай, спробую так. Грає швидко і весело.
Ой, ходили ми у місто, там кіно дивилися. КГБісти, бандуристи – сценаристи наче показилися. Все запхали у кіно, що кому наснилося, як його тепер дивитись, щоб випить не хотілося? І поетика в кіні, і еротика в воді, і дотепні катування, і країни рятування, навіть душу – й ту знайшли в тому гарному кіні «По-о-ово-о-одир». Одну бабу люблять двоє. Стійте, дайте я вгадаю. Один добрий, інший злий, і злий бабу має. От катують кобзаря, кров’ю вже плюється, але з ката він глузує, от дотепник, от герой, жить не хоче і сміється. Хоче жінка чоловіка, бо давно не бачила, але мусить лізти в річку, ще й тягнуть його за стрічку, бо так муза режисера сцену цю побачила. Наче та епоха вже пройшла, лише старці й пам’ятають, але як совєти будували - тепер наші так знімають. Ніби фільм про кобзарів мав би бути на екрані, а як прислухався і придивився, а його грають наче на баяні. Ой, на баяні.
Ну, все, чим міг людей розважив. Дякуй їм за увагу. Ходімо, хлопче, будемо своя долю шукати, може і знайдемо. (Йдуть з порожнього базару)