Рецензии пользователя lyubov898

Нещодавно Переглянула цей фільм і з задоволенням хочу поділитись відгуком і своїми думками про цей фільм.
«Гра в імітацію» розповідає історію великого англійського вченого Алана Тьюринга, який зумів в період Другої Світової Війни зламати німецьку шифрувальну машину «Енігма». Все б нічого, от тільки Тьюринг був гомосексуалістом - а гомосексуальність у Британії 50х років була поза законом. Тому життя його закінчилося трагічно - після року гормональної терапії, нещасний вчений (за офіційною версією) покінчив із собою, з'ївши яблуко, отруєне ціанідом.
Історія Алана Тьюринга дійсно трагічна - і, як би це цинічно не звучало, вона являє собою прекрасний матеріал для драми про інакомисленність, про необхідність постійно ховатися і про те, як глибоко людині потрібні співчуття і любов. Іншими словами, у фільмі є потенціал стати, наприклад, непоганою біографічної драмою про те, як Британія загубила одного з найвидатніших умів людства через дурні забобони у сфері сексу.
У фільмі є дві драматичні лінії: одна з них пов'язана з тиском військових на вченого і його розробки, інша пов'язана з його гомосексуальностью. Причому перша розвивається не надто глибоко - більше того, вона в певному сенсі навіть римується з другою, а раз так, то гомосексуальність править бал серед інших кандидатів на каркас внутрішньої драми головного героя.
І не було б сенсу стільки тут говорити про сексуальні переваги головного героя, якби не одне «але». Як фільм про гомосексуальність «Гра в імітацію» абсолютно не спроможна.
Асексуальність героя Камбербетч, який навіть не обійняв жодного чоловіка за весь фільм - видає дуже несміливе, моментами навіть лицемірне ставлення до проблем гендерної нерівності та утиски гомосексуалів. І справа не в тому, що фільм поганий як соціальна критика Британії 40-50х рр, - проблема полягає в тому, що ці теми піднімаються, але лише через те, що вони є частиною сучасного інтелектуального мейнстріму. А, так як вони незвичні і зовсім недавно були чи не ганебними, то і йдеться про них сором'язливо, несміливо - що видає, в першу чергу, ремісникування підхід і бажання редукувати біографію Тьюринга з більшою частиною її потенціалу до історії, що представляє собою поєднання актуальних , затребуваних мотивів.
Крім гомосексуальності у фільмі практично нічого і немає. Наука? Звільніть, розмови про науку викликають лише підозри у величезній недооцінці творцями фільму свого глядача і його здатності сприймати хоч якісь-небудь незвичні речі. Друга Світова Війна? Мало, та й потенційно цікава лінія відповідальності Алана Тьюринга за багато смерті була благополучно забута відразу ж після виникнення. Біографія? Так адже вся вона редукована до розмов про його орієнтації, Аутсайдерство в тих чи інших речах і створення однієї з перших ЕОМ у світі. А про те, наскільки добре виглядає «Гра в імітацію» як висловлювання про ці речі я вже писала вище.
Знятий фільм добре, професійно і цілком собі зі стилем - але з таким бюджетом інше і неможливо; тому декорації і адекватна режисура фільм виправдати не можуть. Ось тільки концепція і функціональність - діряві і лицемірні до неможливості.