Рецензии пользователя MrNobody1730

Перегляд першої частини мені відносно сподобався, втім, хоч як мені подобається Круз та Розамунд Пайк – що виконувала головну жіночу роль у оригінальному фільмі, назвати його шедевральним бойовиком язик не повернеться. Простий банальний детективний сценарій, який наповнений клішованими штампами та банальними діалогами, ніяк не міг викликати бурю емоцій, проте через свою невимушену легкість і невеличку цікавість перша частина мені сподобалась. Враховуючи це все, можу сказати, що на сиквел я не дуже чекав і навіть трейлери прийняв без відповідного ажіотажу. Але, дякуючи дистриб’юторській компанії «B&H Film Distribution»,котра запросила на перегляд, я побачив дану стрічку одним із перших в Україні, і мушу визнати, що залишився задоволеним.
Знову ж таки, назвати сиквел «бойовиком, що приносить щось новіше та величніше у свій жанр» - не можна. Все точнісінько так само, як і й оригінальній частині: банальний та клішований, прості і пусті діалоги й не зовсім потрібен пафос, котрий притаманний всім фільмам даного жанру. Фільм стартує із класної сцени у барі і далі відразу зароджує головний конфлікт: знайому Річера підставляють, він через неї також втрапляє у халепу і вони двоє стають вигнанцями, за котрими полюють погані дядьки, які бажають їхньої смерті. Головна частина сюжету хоч і почалась відразу і без розкачки, втім на користь це не пішло, - до екватора картини спостерігати за нею було дещо нуднувато. Однак, відразу на екваторі стає цікавіше дедалі більше хочеться спостерігати за подіями на екрані. Це заслуга непоганого гумору, приємних акторів та їхніх персонажів тощо. На відмінну від першої частини, сиквел отримав ще одного головного героя – дівчинку. Щоправда, великої симпатії цей персонаж не викликав, бо акторка не виглядала симпатичною на екрані і дуже частенько відверто зливала свої акторські обов’язки. Втім із у кінці на Вас чекатиме несподіваний сценарний твіст. Багато світових критиків лають стрічку за перебір банальщини і з ними не можна погодитись, але, на мою думку, вона відразу планувалась саме такою. Друга частина «Джека Річера» ще із першої частини відверто поставила себе простим «середняком», від якого не варто було очікувати чогось надзвичайного. Їй далеко до таких шедевральних бойовиків, як, наприклад, «Джон Вік», проте зі своїм обов’язком «Річер» цілком справляється: дарує відповідні до свого жанру емоції, викликає переживання за героїв і змушує Вас все швидше пережовувати попкорн. Одним словом, "Джек Річер 2" - це типове попкорнове кіно на один раз, яке, гадаю, вдруге Ви переглянете не скоро, але від першого перегляду отримаєте невеличке задоволення. Коли я йшов на перегляд, то розумів, що шедевру я не побачу, але мав думку про те, що хочу побачити простий бойовик без непотрібних амбіцій, котрі могли б його зіпсувати. Це я й отримав, тому й залишився задоволеним. Головне, перед переглядом не покладати на фільм забагато надій і тоді він вам, гадаю, сподобається.
Я б порадив піти до кінотеатру, щоб подивитись на «відпочинок Круза перед черговою «Місією»» та на непогану Робін Щербатські – вибачте, але я можу її називати лише так.
Від мене «Джек Річер: Не відступай» отримує слабеньке срібло, що еквівалентне 7-ми балам і пораду творцям - якщо вони й замахнуться на триквел, то робити це треба із кращим підходом та сценарієм.